Мій внук був там, як снайпери стріляли!

Пам’яті "Небесної сотні" присвячується...

Ми сімдесят прожили без війни,

Без рострілів, без стогонів і ран,

Та зброю знов взяли до рук сини,

Бо їм набатом вибухнув Майдан.

Бо їм не стало далі сил терпіти,

Корупцію, шахрайство і брехню.

Політики, бандити й олігархи

Прокляту нав’язали нам війну.

Мій внук був там, як снайпери стріляли,

Коли шеренги на шеренгу йшли,

Коли свої своїх там убивали,

З обох сторін в нас діти там були.

Мої він запитання мовчки слухав,

Чому своє життя він не беріг?

Чому про батька й матір не подумав?

І відповів: «Інакше я не міг.

То зла брехня, що нам за це платили.

Не можна жить, як досі ми жили,

І ми життєвий вибір свій зробили,

І йшли на смерть, – інакше не могли.

Мені, бабусю, просто пощастило,

Що я тоді під кулями не впав.

Та в пам’яті навічно залишились

Хто за народ життя своє віддав».

Катерина Гладка, керівник народного фольклорного колективу "Спадщина"

Автор: Інформаційне агентство УНТ