Розквіт чи занепад — що обере Мелітополь?
Вибір між мирним майбутнім чи поверненням у корумповане минуле робитимуть мешканці Мелітополя 15 листопада, обираючи у другому турі очільника міста. Прикро, що вже сьогодні представники колишньої режиму, які йдуть під прапорами Опозиційного блоку, намагаються взяти реванш. Проаналізувавши лише останній події в Мелітополі, не складно передбачити, що може трапитися, у разі їхньої перемоги. Цілком реальним буде повернення до силового методу вирішення справ, непомірні побори, приниження, залякування тощо. Безлад на сесії міськради, неправомірні дії опозиціонерів, які незважаючи на закони, намагаються загарбати владу, зміна керівництва на місцевому телеканалі. Це сигнали, які повинні змусити задуматися кожного, чи до такого життя ми прагнемо?
Але хіба може бути по-іншому, якщо народний депутат від Опозиційного блоку Євген Балицький вже сьогодні закликає до нового Майдану, публічно зневажливо висловлюється щодо кримських татар, а його родичі браво звітують про свої досягнення в прокуратурі так званої Луганської народної республіки. Це вже викликало хвилю обурення серед громадян, які свого часу мали необережність підтримати Євгена Балицького.
Такою ми хочемо бачити нашу владу? Адже їх обирали для служіння громаді, вирішення нагальних проблем, яких на сьогодні зібралося ой як багато. До речі, вони очевидні навіть «симпатикам» опозиціонера.
Щоправда звертається цей чоловік не за адресою. Бо не знає, що вирішення цих питань саме в компетенції народного депутата. Однак до виконання своїх обов’язків пан Балицький ставиться не надто відповідально: на засідання ходить нечасто, натомість збурює народ в місті
Досягнення миру в країні, економічної стабільності, підвищення соціальних стандартів для населення – це першочергові завдання для тих, хто сьогодні працює на державних посадах та приймає закони в Парламенті. А про який мир і економічне зростання можна мріяти з такими опозиціонерами, для яких самоціллю є лише здобуття влади? І чи не прийдуть у мирне місто Мелітополь разом з ними і їхніми ставлениками ті жахіття війни, які нині переживають мешканці Донбасу?
Відомо, що на посаду мера Мелітополя опозиціонери активно просувають головного лікаря місцевого онкодиспансеру Олександра Рябікова. Сподіваючись, мабуть, на те, що завдяки тиску на медперсонал і пацієнтів йому вдасться посісти мерське крісло.
Однак чи зможе лікар, хай навіть і головний, стати ефективним менеджером? Адже нині міському голові доведеться не просто підписувати розпорядження чи позувати перед відеокамерами на офіційних заходах, а працювати, засукавши рукави. Шукати кошти для наповнення місцевої скарбниці, ефективно їх розподіляти, забезпечувати якісну роботу комунальної, соціальної сфер, закладів освіти, медицини, культури, налагоджувати роботу з усіма політсилами у міськраді. І це лише кілька штрихів до загальної картини щоденної роботи міського голови.
Навряд чи це вдасться ефективно робити «пенсіонеру», в здобутках якого його однопартійці називають відданість політсилі. Не політик потрібен місту, а досвідчений господарник з сучасними, прогресивними поглядами, який зуміє не лише приймати виважені і ефективні рішення, а й нести відповідальність за свої дії.
На жаль, чимало мешканців Мелітополя могли на собі відчути методи роботи головного лікаря онкодиспансеру Олександра Рябікова і щиро побоюються, що така практика може бути перенесена і на міську раду.
Про постійні побори під виглядом благодійних внесків скаржаться, хто мав нещастя лікуватися чи обстежуватися в онкодиспансері. Не всі говорять про це відкрито, бо бояться переслідування, якщо знову доведеться звернутися за медичною допомогою.
Прикро, що люди, які психологічно і фізично пригнічені боротьбою з хворобою, змушені усвідомлювати, що їхнє здоров’я чи навіть життя напряму залежить від розміру гаманця. Бо за гроші у лікарні все: починаючи від виписки картки, обов’язкових аналізів до ліжка в палаті. А що ж робити простим пенсіонерам, які не в змозі заплатити за таке дороговартісне лікування? Чому їхнє життя має визначатися якимось папірцем? І чи не з’являться такі папірці з часом у міській раді Мелітополя?
Аби не допустити цього, мешканці міста повинні прийти 15 листопада на вибори і обрати міським головою людину, яка вже має досвід роботи на цій посаді, розуміється на тому за якими законами живе місто, як повинна працювати міська рада задля підвищення добробуту городян. І сьогодні це нині діючий секретар міськради Сергій Мінько. Не в простий час йому довелося взяти на себе відповідальність за життя міста, але він зробив все аби втримати ситуацію і не допустити тих страшних явищ, які принесли горе, страх і розруху на схід України.
Займатися відвертим критиканством і бути в опозиції до влади куди простіше, ніж взяти на себе відповідальність за ситуацію в селі, місті, країні й щодня виконувати копітку роботу. На тому й намагаються нині виїхати політичні опоненти секретаря міськради, в.о. мера. Не пропрацювавши ні дня на цій посаді, надзвичайно просто говорити про недоліки. Однак саме вміння у скрутний час йти вперед і не зупинятися перед труднощами – ось в чому перевага міцної команди Сергія Мінько. Будемо відверті – не все виходить бездоганно, але не помиляється лише той, хто нічого не робить. І сьогодні треба дати шанс тим, хто розпочав перевтілення міста, втілити заплановане у життя. Саме з Сергієм Мінько місто має шанс для розвитку та процвітання.
